засісти в засідці

1) ( взятися за щось) to sit down (to), to set (to)

2) ( застрягнути) to stick (in)

3) ( надовго розташуватися) to ensconce oneself; to sit firm, to sit tight

1) (на кого - подстерегать) подси́живать (кого); заседа́ть (на кого), засе́сть (на кого)

2) (где) диал. уса́живаться, усе́сться; ( сидеть) заседа́ть, восседа́ть

ФІЛОСОФІЯ КУЛЬТУРИ - філософська дисципліна, що вивчає культуру у всій багатоманітності її історичних форм та багатогранності структурних специфікацій. Ф.к. необхідно відрізняти від філософії історії, оскільки цикли розвитку культури не збігаються з етапами історичної еволюції, а також від соціології культури, яка вивчає культуру в процесі її емпіричного функціювання в соціумі З. самого початку поняття культури (або аналогічне йому) в стародавній європейській та східній філософській думці означало цілеспрямований вплив людини на природу, виховання людини, слідування певним морально-духовним принципам. Лнтичні софісти та кініки виступили з ідеями критики культури, повернення людини до природи. Китайський даосизм також пропонував відійти від однобічного людського "дао" і повернутися до всеосяжного вищого "дао" Всесвіту. В християнстві, починаючи з раннього, критерієм ставлення до культури стає не природа, а Бог. З друг, пол. XVIII ст. починається новий етап у розвитку філософії культури. Під культурою починають розуміти всю сукупність досягнень у науках та мистецтвах, а в Ф.к. розгортається широке коло досліджень, які потім розгалужуються на філософію мови, філософію міфу, філософію релігії, філософію права тощо. Руссо критикував культуру й цивілізацію за штучне посилення нерівності порівняно з природним станом нерівності у первісному суспільстві. Гердер розглядає культуру в контексті історичного розвитку людства як прояв здібностей людського розуму. Ніцше виходить із твердження про природну антикультурність людини, а культуру розглядає як засіб поневолення й боротьби за владу Ш. пенглер звертається до порівняльного аналізу головних історичних культур, вважаючи кожну з них замкненим організмом із властивим їй життєвим циклом. Тойнбі, продовжуючи розвивати ідею локальних цивілізацій, намагається об'єднати їх єдиним знаменником на кшталт "Граду Божого" Августина. В останній трет. XIX - перш. пол. XX ст. антропологи та етнографи (Тайлор, Боас, Крьобер, Малиновський) досліджували примітивні суспільства з точки зору функціювання їх культурних інститутів, а культура починає розглядатись як цілісність, що ієрархічно впорядковує елементи та системи. Представники культурної антропології почали розглядати культуру як інваріантну стабільну структуру, що є способом збереження, акумуляції й передачі соціального спадку. Фройд розглядає культуру як засіб соціального пригнічення і разом з тим як форму можливої сублімації. Неофройдизм вбачає в культурі знакову систему закріплення психічних переживань К. ассирер та Юнг вивчали символічні властивості культури, зокрема, останній вважав, що певні символи можуть активізувати архетипи колективного позасвідомого. В філософських концепціях постіндустріального суспільства (Велл та ін.) культура виступає важливим засобом гармонізації стосунків як всередині соціуму, так і між людиною і природою.

АЛЕГОРІЯ ( від грецьк. άλλοζ - інший; αγορεύω - говорю) - іносказання; тлумачення оповіді або тексту у розширеному або менш буквальному значенні. Застосування А. супроводжує філософію мислення ще з давніх часів. Так, софісти (V - IV ст. до н. е.) широко вдавалися до А., зокрема тоді, коли розглядали різні міфологічні пояснення як засіб приховування концептуальної істини. Філон Александрійський (І ст. н. е.) алегорично тлумачив Старий Завіт як попередній виклад ідей, що пізніше були розвинуті у давньогрецьк. філософії. А. спирається на певну культурну традицію і тяжіє до усталених форм виразу. Як один з важливих засобів поетичної мови, А. набула широкого застосування в багатьох видах та жанрах мистецтва, фольклорі, літературі. Представники різних художніх течій та напрямів, починаючи од часів Середньовіччя, в алегоричних образах втілювали свої уявлення про буття та виражали своє ставлення до людських та суспільних вад. Поняття А. близьке до поняття символу, але, на відміну від нього, є менш багатозначним.